Суперечності між цими сімейними обов’язками та вимогами роботи значно загострює невигідне становище жінок на ринку праці й гальмує прогрес у напрямі рівних можливостей жінок і чоловіків та рівного ставлення у сфері праці. У той час коли жінки вимушено чи з власної волі обирають низькооплачувану, неґарантовану роботу, роботу на умовах неповного робочого часу, надомну або неформальну роботу, щоб поєднати свої сімейні обов’язки з оплачуваною зайнятістю, у чоловіків труднощі з поєднанням вимог роботи з сімейними обов’язками загострюють їхнє невигідне становище їх сім’ї й обмежують їхню здатність брати участь у владнанні сімейних справ.

Графіки роботи, які не враховують сімейних обов’язків працівників, можуть полегшувати непряму дискримінацію, примушуючи таких працівників показувати нижчі результати щодо діяльності на робочому місці, що може стати на заваді перспективам їхнього кар’єрного зростання.

Зокрема, кар’єрне зростання жінки може постраждати, якщо «перерва в кар’єрі» для догляду за сім’єю у неї буде довшою, ніж передбачена законом відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами або якщо вона скористається відпусткою по догляду за дитиною одразу після відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Проте останнім часом поглиблюється усвідомлення важливості розроблення заходів, які б допомогли узгоджувати сімейні обов’язки працівників з їхньою роботою, що є ключовою стратегією сприяння ширшій участі жінок у гідній праці. Після того, як вочевиднювалися зв’язки між забезпеченням рівності між жінками та чоловіками вдома і на робочому місці, питання гармонізації зайнятості та сімейних зобов’язань як жінок, так і чоловіків стало в багатьох країнах важливою темою у сфері праці та соціальної політики.